Фото: Фото Жмеринка.City
На перший погляд вони дуже різні зовнішністю і характером, але є те, що їх сильно об’єднує – це любов до рідної держави і бажання прогнати ворога з Української землі.
Жмеринчанин Олексій Рялеба та львів’янин Ярослав Аміт – молодші сержанти, бойові інструктори, які в рядах добровольців відбивали наступ на Київ, Сумщину, Чернігівщину, відчули на собі все пекло війни на Донеччині, отримали поранення в Бахмуті, і повернулись на бойові позиції, щоб ділитись досвідом із молодими бійцями.
Із Українського добровольчого батальйону вступили у ряди Сил спеціальних операцій ЗСУ, а згодом тримали позиції в рядах мінометників та піхотинців.
Історію Олексія Рялеби ми розповідали на сторінках «Жмеринської газети», коли він проходив лікування та реабілітацію, а тепер хочемо розповісти про дружбу з Ярославом, який після знайомства з жмеринчанином дуже сильно полюбив місто Вінницю та Жмеринку. Як каже військовий: за зелені паркові зони, фонтани та неймовірних людей, які тут живуть.
Про все детально — у нашому відеосюжеті
Майдан загартував: я повністю відданий своїй державі і свому народу
Ярослав виріс без батька і матері, виховувався у Будинку-інтернаті, і став справжнім патріотом рідної України. Його боротьба розпочалась на Майдані під час Революції Гідності. За бойовий характер і відвагу вже тоді отримав свій позивний – «Шахід».
«Майдан мене загартував. Я відданий своїй державі і своєму народу. Мене загартовували хлопці-патріоти, тому я так довго тримався на Майдані. Коли відбивали штурм КМДА, лили водою в мороз по беркуту, а потім застосували «коктейлі молотова» біля стадіону «Динамо». Коли я кидав коктейль, в мене трохи загорівся рукав, і в той момент, за мою зовнішність хлопці назвали мене «Шахітом», – розповідає Ярослав.
За кожним словом у розмові хлопці жартують, часом гумор навіть іронічний. Кажуть, без жартів на війні дуже складно. Навіть на бойових позиціях під час обстрілів гумор та самоіронія допомагають бути сильними.
– Я вибачаюсь, пане Головнокомандуючий, можете мене штрафанути, пробігав я в Бахмуті без каски. Нас штурмують, 7 метрів контактні бої, з посмішкою розповідає Ярослав.
– Я його побачив і кажу: Одягни каску! зазначає Ярослав.
– Я спішив, сказав «добре» і побіг далі на свою позицію. Потім бачу, лежить каска, і я її все-таки вдягнув.
– Це щоб я не доставав, акцентує Ярослав.
– Ну і потім приліт… Я трьохсотий (поранення).
– Виходить, каска врятувала життя? цікавимось.
– Ну так…
– І знаєш, що він мені сказав? крізь сміх запитує в нас Ярослав.
– Це ти наврочив! (ред. і знову сміються).
І хоча хлопці жартують, що не одягнули каску чи зняли бронежилет, у відповідальний момент, коли потрібно було врятувати життя побратима, їхня реакція була миттєвою.
На запитання, що мотивує і дає сили у найвідповідальніші моменти залишатися стійкими, хлопці в один голос відповідають: дисципліна і креатив, а ще – справжня козацька кров.
Ярослав має більше 10 контузій. Свою першу отримав ще на Грушевського. Цей стан хлопцям дуже знайомий, і вони нікому не побажають відчути те, що ламає психіку і здоров’я. Військові розповідають, що мріють повернутися до нормального життя, де цвітуть квіти, де панує затишок і комфорт у містах. Саме тому вони стоять в Донецьку на позиціях і не впускають ворога до наших домівок.
В один голос бійці акцентують, що війна з часів АТО дуже сильно змінилась. Сьогодні це боротьба технологій, дронів та креативу. А ще зазначають, що в Україні чудова молодь, однак не вистачає навчальних центрів з військового виховання.
Нещодавно на сторінках «Жмеринської газети» сестричка Олексія Рялеби проводила збір для на тепловізор, прилад нічного бачення вдалось придбати. Хлопці дякують всім небайдужим за підтирку, і акцентують, що дрони і автомобілі на війні можуть швидко виходити з ладу, тому просять допомоги на ремонт автомобілів 67 бригади.
Підтримати збір на ремонт авто для 67 бригади
5375 4112 2058 3160
підтримати збір на ремонт авто
Ці сталеві хлопці-титани діставали кулі зі свого тіла, бачили на власні очі смерть, втрачали побратимів, вони мужньо виконують бойові завдання і будуть стояти до Перемоги.
Але вони черпають натхнення у котиках, носять яскраві шкарпетки з акцентом, що ноги у піхоти відіграють важливу роль, і акцентують, що будуть стояти до Перемоги, бо переконані, що з ворогом ніяких перемомовин не може бути!
Ми дякуємо хлопцям за наше мирне небо, можливість вранці пити каву, і найменше, що ми можемо зробити – не бути байдужими. Не відвертатись від них, дякувати поглядом, рукою чи теплими обіймами.
Все буде Україна! Нас захищають найкращі!
