Ірина Мудра, заступниця голови Офісу президента, під час інтервʼю Суспільному. Cуспільне/Олександр Брамський
24 серпня Україна ратифікувала Римський статут — основоположний документ Міжнародного кримінального суду. Він ще більше включає країну у систему міжнародного права і дає додаткові інструменти для притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва РФ. Про те, що це рішення змінює для України, а також про міжнародний трибунал для Путіна, репарації від Росії та вчасність правосуддя під час війни, Суспільне поспілкувалося з Іриною Мудрою — заступницею голови Офісу президента.
Про ратифікацію Римського статуту
Коментуючи ратифікацію Римського статуту, ви зазначили, що тепер "ми будемо долучені до роботи ключового світового органу правосуддя і матимемо можливість впливати на пріоритизацію нашого питання у ньому". Як саме?
З 2000-го Україна є частиною міжнародного кримінального правосуддя. Тоді ми підписали Римський статут, проте не ратифікували його через обмеження в Конституції, які зняли у 2001-му. У 2014-2015 роках ми прийняли юрисдикцію Міжнародного кримінального суду (МКС). Тож увесь час мали повний спектр обов'язків, проте не мали прав.
Тепер Україна стає повноцінним членом Асамблеї держав-учасників Міжнародного кримінального суду. Отримує можливість впливати на пріоритети МКС, на формування бюджету. Може висувати свого суддю та кандидатів на інші виборні посади — наприклад, прокурора. А також наші постраждалі отримують доступ до спеціального цільового фонду, який компенсує шкоду від російської агресії.
Довго існували наративи, що ратифікація Римського статуту підсилить ризик понесення відповідальності нашими військовими через ймовірні воєнні злочини, які вони можуть вчиняти. Але юридично це не має підґрунтя. Міжнародний кримінальний суд не замінює українську юрисдикцію. Спершу відпрацювати це питання мають українські органи правосуддя. І лише, якщо Україна не спроможна, не може або не хоче розслідувати й притягати до відповідальності за воєнні злочини, це може розглядатися МКС.
Україна ратифікувала Римський статут із заявою, що МКС не буде мати юрисдикції по Статті 8 (воєнні злочини) щодо громадян України протягом семи років після ратифікації. Як це сприйняли наші партнери?
Ключові партнери сприйняли схвально таку ратифікацію. Про це публічно казали посли Нідерландів, Німеччини, ЄС. Непублічні схвалення теж лунали. Жодна країна не ратифікувала Римський статут під час загострення військового конфлікту. Ми це зробили. І саме через те, що Україна ратифікує статут під час активної фази бойових дій, ми застосували цю заяву. Маємо захистити наших військових. Ми можемо скасувати цю заяву після завершення війни.
Це було предметом обговорення з військовими. Вони зрозуміли, що ми отримаємо більше переваг від ратифікації зараз, аніж будемо чекати закінчення війни. Ризик притягнення військових до відповідальності є. Але це не означає, що ми нехтуємо верховенством права і хочемо якихось преференцій.
У нас було три місяці комунікації. Ми розуміли, що хибні наративи настільки вкоренилися у свідомості військових, що подавати законопроєкт без консультації з ними було б неправильно. Не з юридичної точки зору, а з точки зору підтримання бойового духу. Тому ми, звісно, комунікували з генералітетом, з офіцерами, з керівництвом Міноборони, Генштабу, внутрішньої розвідки, Служби безпеки України.
Ірина Мудра, заступниця голови Офісу президента, під час інтервʼю Суспільному. Cуспільне/Олександр Брамський
До кінця 2025 року до Римського статуту можуть внести деякі поправки. Зокрема, йдеться про те, як саме буде поширюватися юрисдикція МКС на питання злочину агресії, який зараз у випадку України суд розслідувати не може. Наскільки це реалістична перспектива?
Розуміючи, як узгоджуються зміни до Римського статуту, учасниками якого є 124 країни — це питання не одного і не двох років. Спротиву буде багато. Ми не очікуємо, що зміни ратифікують швидко. Тому не зупиняємо роботу над створенням спеціального трибуналу щодо злочину агресії.
До того ж РФ ані визнала юрисдикцію МКС, ані ратифікувала Римський статут. Тобто навіть якщо ми внесемо в нього визначення злочину агресії щодо України, залишається питання, чи можна буде переслідувати найвище керівництво Росії без участі самої РФ. Щодо спеціального трибуналу — там є таке розуміння: його створення за участі глобальної спільноти є можливим без РФ.
Чи має Україна перелік змін, які хоче бачити в Римському статуті? Скажімо, чи зможемо ми довести, що агресія Росії сталася у 2014-му, а не у 2022 році?
Ми ще предметно це не обговорювали. Нам хотілося б, щоб агресію визнали з 2014 року. Проте, нагадаю, юридично її зафіксували в резолюції Генасамблеї ООН у лютому 2022-го. Тобто допоки міжнародна спільнота у вигляді ООН не визнавала агресією те, що Росія вчиняла з 2014-го по 24 лютого 2022-го.
Про спеціальний трибунал
Наприкінці квітня Комітет Ради Міністрів Ради Європи доручив розробити проєкт угоди щодо спеціального трибуналу. Трибунал на основі рішення Ради Європи, а не Ради Безпеки ООН (що через присутність там Росії для нас неможливо) — це задовільний для нас формат?
На сьогодні не стоїть питання створення трибуналу на основі резолюції рішення Ради безпеки ООН. Його створять на підставі угоди між Радою Європи й Україною.
У нас лишається ключова розбіжність — питання імунітету "трійки": президент, прем'єр-міністр, міністр закордонних справ. Є позиція, що статут трибуналу має містити норми, які захищатимуть топ-посадовців РФ від притягнення до відповідальності, допоки вони перебувають на посаді. Є категорія країн, які кажуть, що такого імунітету не повинно бути. Є країни, які вважають, і, власне, Україна схилялася до такого варіанту, що питання імунітету "трійки" має вирішити сам трибунал. Це — компроміс.
Дискусії складні, бо тут і питання прецедентів, і того, що деякі країни аналізують свою історичну ситуацію і намагаються зрозуміти, як це може вплинути на них. Ми наполягаємо, що можемо цю ситуацію звузити, щоб її не використовували як прецедент під інші війни, конфлікти тощо. Насправді аналогів такого злочину агресії, який тягне за собою анексію територій, русифікацію, нав'язування громадянства, створення окупаційної влади, воєнні злочини, знайдемо небагато. Тож продовжуємо працювати. 16-17 вересня у Відні будемо обговорювати проєкт статуту трибуналу.
За всі роки обговорення формату трибуналу, Україна акцентувала на кількісному показнику: скільки країн долучилися, скільки загалом підтримують трибунал. Наскільки це важить зараз?
На сьогодні понад 40 країн є учасниками коргрупи. Що більше країн, то більшу легітимність матиме трибунал. Нам потрібно, щоб осіб, яких засудять за злочин агресії, можна було арештувати в будь-якій точці світу.
