Жмеринка знову у жалобі: додому «на щиті» повертається 46-річний Захисник України Андрій Мацерук. 24 лютого 2022 року чоловік разом з друзями-добровольцями за покликом серця вступив до лав ЗСУ, аби захистити від окупантів рідну землю та всіх, хто був дорогий його серцю.
6 вересня серце стрільця-снайпера 3-го механізованого відділення зупинилося під час виконання бойового завдання в ході конрнаступу української армії в районі н.п. Черкасская Конопелька Курської області російської федерації.
Родом чоловік із Рівненської області, втім з 2007 року проживав у Жмеринці. Тут створив сім’ю й разом із дружиною Наталкою виховував доньок коханої від попереднього шлюбу. Тривалий час працював електро-зварювальником, згодом трактористом у Жмеринському Лісовому господарстві.
«У мого Андрійка були золоті руки та золоте серце. Він був найкращим: відповідальним, хазяйновитим. Він не розкидався словами, а своїми чоловічими вчинками демонстрував свою турботу та любов», — ледь стримуючи сльози, розповідає дружина Андрія Наталка.
Справжнє чоловіче рішення Андрій Мацерук прийняв і в лютому 2022. Не чекаючи повістки, разом із кількома близькими друзями, які, як і він, прагнули стати на захист Батьківщини, вирушив до військкомату.
За 2,5 роки Андрій Мацерук у війську змінив чимало професій: від водія та механіка до снайпера-стрільця. Разом із побратимами визволяв рідну землю на Херсонщині, Донецькому напрямку, зокрема пройшов Соледар та Бахмут. Стримував ворога на Харківському та Покровському напрямках, обороняв прикордоння Сумщини. Останні 3 тижні свого життя незламний воїн брав участь у контр наступальній операції у Курській області росії.
За доброту та м'якість характеру чоловік отримав позивний «Ведмедик»
Відважний та запальний у бою — у житті чоловік був спокійним та врівноваженим. За доброту та м’якість характеру побратими дали Андрієві позивний «Ведмедик».
«Андрієві довелося рано подорослішати. Коли йому було 13, помер наш тато і він, будучи сам ще дитиною, взяв усю відповідальність за мене та за маму на себе, як справжній чоловік. Він був найдобрішим братом та найкращим дядьком та хрещеним для моїх дітей. Найменша Катруся, коли чула, що розмова йде за Андрія, завжди вигукувала: «Наш Захисник! Наш Захисник!», — розповідає сестра Героя Наталія.
Разом житимемо до 120 років — пообіцяв коханій дружині під час останньої розмови.
Востаннє чоловік «вийшов на зв'язок» в день загибелі, вранці 6 вересня. Як завжди сказав дружині, як сильно її кохає, пообіцяв, що ніколи її не залишить і пожартував, що вони разом житимуть до 120 років. Дружина Наталка пообіцяла, що обов’язково дочекається свого Героя. Свою обіцянку жінка стримала…
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює співчуття матері Марії Олександрівні, сестрі Наталії, племінникам Артему, Євгенію, Катерині, дружині Наталці, прийомним донькам Галині та Оксані та усім, хто знав, любив та поважав Героя.
Жодні слова не загоять ран на серці матері і не висушать сліз на очах дружини та родини. Вічна пам’ять Воїну, який у боротьбі за Україну віддав найдорожче…
