Фото: Фото Жмеринка.City
27 липня виповнюється річниця з дня загибелі молодого хлопця, студента Вінницького медичного коледжу, який мріяв стати лікарем, але віддав стукіт свого серця у бою за незалежність України – сержанта, санінструктора Нацгвардії Владислава Червінського.
Жмеринчанин врятував сотні життів військових на полі бою, а сам загинув від снаряду, який прилетів з ворожого дрона.
Саме в День медичного працівника виповнюється рівно рік від дня загибелі мужнього Воїна. Схиляємо голови перед подвигом Героя і висловлюємо щирі співчуття рідним.
Випускник ліцею №3 навчався на зубного техніка, а в 20 років підписав контракт на службу в Нагвардії як бойовий медик. Хлопець розумів усю відповідальність своїх дій, але бачив на власні очі, як не вистачає медичних працівників, які можуть надати кваліфіковану допомогу на лінії фронту. Вже з 2019 року Владислав Червінський їздив на схід у Донецькому напрямку та надавав медичну допомогу постраждалим, які захищали східні кордони під час антитерористичної операції.
З 2022 року бойовий медик вже у званні сержанта ніс службу у напрямку Житомира, а згодом – Бахмутського напрямку Донецької області.
За сумлінне виконання службових обов’язків, високі бойові показники у службово-бойовій діяльності, проявлену мужність, зразкову військову дисципліну сержант Владислав Червінський нагороджений багатьма грамотами військових частин, має посвідчення про успішне навчання і вдосконалення вмінь за курсом бойового медика взводу. У 2021 році отримав посвідчення учасника бойових дій.
Останні 2 місяці санінструктор Владислав Червінський рятував життя поранених на Запорізькому напрямку, там і зупинилося серце відваженого медика 27 липня в населеному пункті Роботине.
У травні згідно з Указом президента України Владислав Червінський нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).
І хоча на календарі минув рівно рік, серце матері не перестає боліти від втрати єдиного сина. Мати Наталя Анатоліївна та батько Юрій Леонідович, теж військовий, продовжують підтримувати бригаду, в якій служив їхній син Владислав. Вони передають смаколики, одяг, необхідні речі для побратимів Влада, і відносяться до них, як до своїх синочків.
