В останню дорогу за небесні горизонти 5 серпня відправився великий науковець України, наш талановитий земляк, академік, доктор економічних наук, професор, член Національної Спілки письменників України, Національної Спілки краєзнавців України – ПАНАСЮК Броніслав Якович.
Народився краянин 10 березня 1935 року в селі Лозна Уланівського (нині Хмільницького) району на Вінниччині у простій селянській родині. Ще у дитячому віці зазнав неабияких бідувань і поневірянь. Батько відійшов від турбот про сім'ю і трьох дітей виховувала мати. Незважаючи на труднощі здібний юнак у 1954 році вступає і в 1958 році закінчує Київський фінансово-економічний університет (нині – Київський національний економічний університет). Після закінчення вузу працює інспектором і старшим інспектором Смілянського пункту Сільськогосподарського банку Черкаської області. У 1958 – 1959 роках — уповноваженим Корсунь-Шевченківського пункту вищевказаного банку. 1959 – 1962 – викладач Горохівського сільськогосподарського технікуму Волинської області. 1962 – 1079 – економіст, начальник відділу Міністерства сільського господарства України. 1969 – 1971 – заочне навчання в аспірантурі. 1979 – 1996 – начальник підвідділу перспективного планування, заступник начальника відділу прогнозів соціально-економічного розвитку Держплану України, а пізніше – Міністерства економіки України. 1996 – 2000 – заступник завідувача відділу аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку Служби Прем'єр міністра України.
З 1985 року – член спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій в НДЕІ Мінекономіки України, професор кафедри макроекономіки та державного управління Київського національного економічного університету. 1991 – 2003 – завідувач відділу журналу «Економіка України».
1991 – доктор економічних наук. 1993 – професор. 1997 – заслужений економіст України. 2002 – академік Української Академії аграрних наук. Борис Панасюк має досить солідний науковий доробок. Його перу належать майже півтори сотні монографій, брошур, методичних посібників, наукових статей.
Він живе активним громадським життям. Його матеріали охоче друкували газети і журнали України. Досить плідно працював над прогнозуванням розвитку українського поступу до європейських процесів. Особливо нас вражають його книги: «Я – економіст», «Русь: нація і держава» та ін.. його книги є в Уланівській сільській бібліотеці, Хмільнику, Вінниці, Києві і, звичайно у Лозні та й в автора цих стрічок.
Так, наприклад, у І томі останньої книги автор пише: «Відсутність реальної історії не дозволяє їй служити не тільки інформативним джерелом, але, що основне, історія великого народу не переходить до нових поколінь, не перетворюється у якість мистецтва і не закріплюється в ньому, що не дозволяє національним ідеям глибоко входити в людські душі, зміцнюючи суспільство, яке цього конче потребує. Події минувшини необхідно переосмислити, а перекручені події переробити відповідно до історичних реалій у суто інформативному значенні, після чого ці ж події для нового і майбутнього поколінь обов'язково мають бути відтворені художньо, що дозволить комплексно розчистити свідомо замулені українські національні витоки, які позитивно позначаться на подальшому розвитку мистецтва й суспільної свідомості. Викривлена офіційна українська історія вимагає повернутися до витоків минулого національної культури, традицій, духовності, які в усі віки слугували і залишаються опорою суспільного та державного устрою кожної нації..»
Отож, як бачимо, знання правдивої, об'єктивної історії України для нас усіх архіважливо. Досить багато Броніслав Якович працював для села Лозни у якому народився, де пролетіли швидкою птахою дитячі роки. Наш земляк – великий патріот України. Він у своїх працях науково відстоював українськість в усьому: культурі, освіті, духовному житті, економіці… Броніслав Якович написав солідну історію села Лозни, цікавився життям односельців, їх успіхами, зустрічався зі школярами, дарував людям свої книги, творчі наробки. Спільно із керівництвом села брав участь у побудові святого храму, віддав своє батьківське обійстя у Лозні для сільського музею… Вдячні лозняни поступили досить мудро, назвавши центральну вулицю села іменем «Академіка Броніслава Панасюка»…
Всі хто знав нашого творчого земляка, науковця і краянина глибоко сумують важкою втратою, щиро співчувають рідним і близьким покійного.
Микола Дорош, краєзнавець
