Що знайшли науковці за три роки археологічних розкопок найдавнішого в Ужгороді храму та яких сенсацій очікують?
В Ужгороді науковці розробили та пропрацьовують далі справжній археологічний “клондайк” – найдавнішу на території Ужгорода церкву. Вона була збудована в середині 13-го — на початку 14 століття, нині її залишки розташовані у дворі Ужгородського замку. То ж археологи, як у давній загадці про курку та яйце, сперечаються: що ж тут було раніше: церква чи замок? У процесі розкопок, які тривають на території залишків замкової церкви із 2018 року і триватимуть іще як мінімум років зо три, це питання однозначно вирішиться, каже археолог, кандидат історичних наук Володимир Мойжес. Наразі за три польових сезони на розкопках вдалося знайти понад тисячу артефактів, які вивчені й описані та передані на збереження й цього літа будуть виставлені в експозицію Ужгородського краєзнавчого музею.
Про деталі скарбів найдавнішого храму в Ужгороді Володимир Мойжес розповів для Укрінформу.
Фото надане Ольгою Шумовською
ЩО БУЛО РАНІШЕ – ЦЕРКВА ЧИ ЗАМОК?
Про замкову церкву, загалом, небагато інформації. Відомо, що вона була присвячена святому Юрію, кілька разів перебудовувалася, функціонувала до пожежі 1728 року, після чого її не відбудували. Разом із тим, точної дати зведення храму, років перебудов храму в документах немає. Найвідоміша подія, яка відбувалася в цій церкві – це прийняття тієї самої Ужгородської унії 24 квітня 1646 року (угода, за якою церкви Закарпаття перейшли під юрисдикцію Риму, не плутати з Берестейською унією, яка діяла на решті території України – ред.), за якою нині Мукачівська греко-католицька єпархія є окремою юридичною одиницею і не є одним цілим із Українською греко-католицькою церквою.
Фото надане Ольгою Шумовською
Для археологів храмова споруда цікава тим, що біля її стін та у криптах ховали заможних тогочасних міщан. Власне, усі скарби замкової церкви святого Юрія – із поховань заможних міщан. Загалом тут за кілька років досліджено рештки від близько 150 поховань. Найочікуваніша для археологів робота – це поховання Другетів (графський род з Італії, який володів замком та тогочасними землями Закарпаття, – ред.). Крипти, де, як передбачається, поховані Другети, наразі іще не досліджувалися.
ДОБРЕ, ЩО РАНІШЕ ТУТ НЕ КОПАЛИ
Власне, найперше, чим цікавимося – як так сталося, що досі цю церкву ніхто не копав?
— Це й добре, що не копали, зате нам тепер цікаво працювати, – віджартовується Володимир Мойжес.
Фото надане Ольгою Шумовською
Й одразу пояснює, що імениті археологи більше цікавилися на Закарпатті давніми пам’ятниками залізної доби, кельтськими городищами, палеолітичними стоянками тощо. Тож Мойжесу із командою нині дісталася в спадок одна із найбагатших археологічних локацій Середньовіччя, де можна копати й знаходити артефакти саме цієї доби. Фактично, йдеться про 14-17 віки.
— У 80-х роках на території замку розчищали завали і законсервували мури, утім якихось потужних археологічних робіт не велося. Тож в археологічному плані замок дуже слабо досліджений. І нам зараз є що тут робити. Перші розкопки мурів середньовічної церкви на території Ужгородського замку провів археолог Степан Пеняк. Наші роботи стартували шість років тому.
Як правило, розкопки під керівництвом Мойжеса тут проходять влітку, під час студентської практики.
Фото надане Ольгою Шумовською
— Залучаємо до них студентів кафедри археології, етнології та культурології Ужгородського національного університету та науковців, гуртківців відомого археолога Олександра Дзембаса, – каже Мойжес.
У результаті студенти вчаться, науковці пишуть наукові роботи, а замок (краєзнавчий музей, названий до речі, на честь найвідомішого закарпатського археолога Тиводара Легоцького, що розташований на території Ужгородського замку, – ред.) отримує нові експонати.
Ну й досліджується питання, що ж на цьому пагорбі було раніше – церква чи замок.
— Наразі за даними, які нам вдалося виявити та дослідити станом на 2023 рік, можемо датувати церкву другою половиною 13 століття — початком 14-го. Це, у свою чергу, ставить питання, що ж за храм ми досліджуємо – адже на той час середньовічне поселення тогочасного міста Ужгорода було розташоване досить далеко звідки, тобто, відвідувати літургії тут містянам було би незручно. У той же час, за розмірами храм досить великий, тому можливо, тут функціонував монастир.
ШАБЛЯ, КАБЛУЧКА ТА ЦІННІ МОНЕТИ
Зі слів Мойжеса, за три польових сезони дослідили 210 квадратних метрів, понад 130 поховань, знайшли та вивчили сотні артефактів. Роботи вистачить іще років на три-чотири як мінімум. Головне зацікавлення наразі – це поховання Другетів, над якими дослідники іще не працювали.
Просимо археолога розказати, що ж цікавого знайдено під мурами та на території найдавнішого храму найзахіднішого обласного центру країни міста Ужгорода.
Володимир Мойжес відмічає шаблю, коштовні прикраси та персні, медальйони, ґудзики. За ці роки археологи також зібрали тут нумізматичну колекцію зі 122 одиниць та кераміку.
— Почну із новинок. Це, звісно, шабля – статусна річ, яка була віднайдена у польовому сезоні 2023 року в похованні чоловіка 40-45 років. Вона досить добре збереглася, під час чищення мені вдалося дослідити цікаві срібні деталі на рукоятці, також шабля має гарно декоровані піхви.
В інших похованнях знайдені цікаві золоті персні, навіть один – із гербовою печаткою, таким “підписувалися” тогочасні документи (щоправда, на печатці герб не володарів замку Другетів, бо у них на гербові зображені дрозди, а на цьому персневі – лев).
Також дуже цікаві золоті жіночі обручки та емальовані підвіски.
— Одна обручка 17 століття нас вразила, на ній – дві руки в жесті рукостискання. Це говорить про те, що каблучка подарована на заручини. Такі персні були притаманні для Європи тих часів, але у нас вони рідкісні. Знайдена прикраса була біля тіла молодої дівчини, з чого ми зробили висновок, що та, очевидно, померла напередодні свого весілля, – розповів археолог.
Загалом, відмічає Мойжес, велика удача знайти такі речі на місці залишків мурів середньовічної церкви в Ужгороді. Адже відомий факт, що в австрійські часи у 18 столітті ці поховання були розграбовані австрійськими військами. Очевидно, що найцінніше звідси забрали ще тоді.
Фото надане Ольгою Шумовською
За словами археолога, їм вдалося віднайти тут 122 монети.
— Найбільш рання – знайдена у 2019 році середньовічна монета Калмана, вона наразі є найбільш давньою в середньовічній нумізматичній колекції цієї території. Монета виконана зі срібла, має напис на аверсі, схожий на CALMAN RE(X) та зображення голови по центру. Це дає змогу говорити, що знайдено денар Угорського королівства часів Калмана, котрий правив у 1095-1116 рр. і був одружений з дочкою київського князя Володимира Мономаха. Утім, монета не пов'язана із замком чи замковою церквою, вона відноситься до одного із культурних шарів, яких є кілька на замковій горі в Ужгороді. Монета загублена на початку 12 ст., коли на горі було городище, яке, судячи з нових археологічних матеріалів, могло існувати вже з кінця 10 століття. Ця монета була виявлена разом із рядом інших знахідок – уламки кераміки, лунниця, що має аналогії та датується другою половиною 10 ст., ще одна монета 12 ст., наступника Калмана, тощо. Артефакти дають нам підстави говорити про те, що саме Замкова гора в Ужгороді є місцем, де знаходилося те саме городище Унг, щодо локалізації якого досі тривають суперечки між істориками. Фортифікації цього городища мали бути розташовані на території замку, але пізніше зруйновані в процесі чисельних перебудов.
Іще одна із цікавих та рідкісних монет – голландська монета середини 13 століття.
— Вона цікава тим, що це номінал іншої держави, потрапити аж сюди могла торговим шляхом. Це пенінг (або деньє) графства Голландія, монета карбована за правління Флоріса IV, Віллема ІІ та Флоріса V у 1222–1243–1256 рр. Дуже рідкісна знахідка для території України, – зауважує Мойжес.
СЕНСАЦІЙ ЧЕКАЄМО ПІСЛЯ РОБОТИ В КРИПТІ ДРУГЕТІВ
Цікавимось, що відбувається далі із похованнями, які розкопали, та із артефактами, які вдалося віднайти.
— Ми знаходимо дуже багато людських кісток та черепів. Усіх описуємо, вивчаємо (антропологічний аналіз) та датуємо, згодом рештки перезахоронюємо.
Усі артефакти середньовічної церкви, знайдені за три польових сезони, ми, відповідно до договору із Закарпатським краєзнавчим музеєм, який дає дозвіл на проведення розкопок, описуємо, фотографуємо, вивчаємо та передаємо на зберігання в музей.
Зі слів директорки замку Ольги Шумовської, за польовий сезон 2023 року в замку передали понад сотню артефактів.
— Це прикраси, ґудзики фурнітура, монети, зброя, кераміка. Якщо рахувати загалом, із моменту початку робіт на території замкової церкви – то мова йде про понад тисячу предметів.
У 2020-му році на базі віднайдених цінностей у замковій церкві робили виставку до Міжнародного дня музеїв. Тоді показували монети, уламки посуду, кахлів, фрагменти від склепіння й вікон церкви, а також деталі одягу, ґудзики, пряжки, брошки з жовтого металу з перлинами та зброю.
— Зараз, – каже Шумовська, – готуємо таку виставку, де будуть представлені найцінніші артефакти. Експозиція буде справді унікальною, адже церква св. Юрія – найдавніша сакральна пам’ятка нашого міста. Археологія у відвідувачів завжди викликає інтерес. Очікуємо, що із початком робіт у крипті Другетів археологи здивують нас новими відкриттями. Цікаво буде знайти їхні особисті речі, якісь предмети тієї доби – адже у нас в колекції дуже мало таких артефактів. Можливо, скарби із майбутньої музейної колекції іще там і чекають свого часу.
Тетяна Когутич, Ужгород
Фото надані Ольгою Шумовською та Володимиром Мойжесом
