За Україну загинув Роман Леськов із позивним «Дєд» з села Рів
Жмеринська громада знову у жалобі. Додому на «на щиті» повертається 47-річний гранатометник 1 штурмового відділення, головний сержант Роман Леськов із села Рів.
З 24 червня чоловік вважався безвісти зниклим. Майже 2 місяці родина жила надією на добру звістку, втім, дива не сталося. Шляхом експертизи ДНК серед загиблих вдалося ідентифікувати тіло Романа Леськова.
Родом чоловік із Могилів-Подільського району. Закінчив монтажний технікум за спеціальністю будівельник. Рідні кажуть, що це була не просто його робота, а й справжнє покликання. У нього були золоті руки і щире бажання змінювати цей світ на краще.
У 2008 році разом з дружиною Вітою та донькою Анастасією родина Романа переїздить у с.Рів Жмеринської громади. Тут народжується довгоочікуваний син Костянтин. Родина живе звичайним життям: працює, виховує дітей, а згодом тішиться онучками Софійкою та Ксюшею.
Роман Леськов став дідусем у 41 рік. Тож, згодом молодому дідусеві побратими присвоять позивний «Дєд», яким він дуже пишався.
Останній рік свого «цивільного життя» Роман працював зварювальником на Жмеринському вагоноремонтному заводі «Експрес». Саме звідти в лютому 2023 року чоловіка мобілізували захищати країну.
У складі морських піхотинців Роман Леськов виборював право українців на мирне життя на Херсонському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Після поранення легень та реабілітації у Кривому Розі за станом здоров’я був переведений до штурмового відділення.
«Коли Роман служив у морській піхоті він майже завжди був на зв’язку. Часто телефонував. Але переважно слухав, як справи у нас. Розпитував про дітей, онуків. Про те, як справи у нього розповідав неохоче. Лише казав, що війна – це страшно. І нам краще того усього не знати», – згадує дружина Віта.
Часті дзвінки припинилися, коли Роман тримав оборону Донецької області. Родина звикла, що чоловік 6-7 днів не виходив на зв'язок. Втім, коли жодної звістки від чоловіка не було 20 днів – рідні відчували, що трапилося щось страшне.
«Мені не потрібен герой – мені потрібен живий син», — крізь сльози розповідає мати Романа Ольга Григорівна.
«Я майже щодня дзвонила в частину і мені казали: «Ваш син виконує дуже серйозне завдання. Він справжній герой». А я їм кричала : «Мені не потрібен герой – мені потрібен живий син», — крізь сльози розповідає мати Романа Ольга Григорівна.
9 серпня родина отримала сповіщення про загибель Романа Леськова внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Родина загиблого ще досі не може усвідомити, що їхнього доброго, щедрого, компанійського, м’якосердечного Романа більше немає серед живих. Та найбільш нестерпно дивитися, як щовечора маленькі онучки Софійка та Ксенія виглядають найяскравішу зірочку, якою став їхній улюблений дідусь…
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює співчуття матері Ользі Григорівні, брату Володимиру, дружині Віті, доньці Анастасії, сину Костянитину, онучкам Софійці та Ксенії та всім, хто знав, цінував та любив Героя.
Зустрічаємо Героя «на щиті» 14 серпня о 10:30 на повороті у с.Рів з Могилів-Подільської траси. Об 12:00 відбудеться прощання у будинку загиблого. Орієнтовно о 12:50 відбудеться поховання на кладовищі у с.Рів.
Жодні слова не загоять ран на серцях рідних і не висушать сліз від важкої втрати. Молимось за упокій душі Воїна, пам’ятаємо про його подвиг і об’єднуємо зусилля заради підтримки оборонцям!
