Жалобний тиждень у Жмеринській громаді – лише вчора, стоячи на колінах, жмеринчани провели в останню путь захисника України Георгія Морозова, а вже завтра схилятимуть голови в пошані перед 40-річним Русланом Владишевським, серце якого зупинилося 18 серпня у лікарні м.Дніпро, де чоловік перебував на стаціонарному лікуванні.
Про таких як Руслан кажуть: «Він і мухи не образить» – стриманий, добрий, людяний. Він щиро вірив у Бога й щодня молився, аби страждання українців, нарешті, скінчилися.
Народився та виріс Руслан Владишевський у селі Станіславчик. Там закінчив місцеву школу. У 2009-му родина переїхала жити у Жмеринку. Хлопець здобув освіту за спеціальністю «помічник машиніста» у Жмеринському Вищому професійному училищі. Деякий час працював за спеціальністю. Згодом займався будівельно-ремонтними роботами.
Чоловік не проходив строкову службу, ніколи не брав до рук зброю. Втім, 2,5 місяці тому був мобілізований й вирушив боронити рідну землю від окупантів.
«Спочатку він проходив навчання у м.Десна. Дзвонив і розповідав, що фізично дуже важко, але ще важче морально, адже він нічим не може мені допомогти. Запитує: мамо, що ти робиш? А я кажу: картоплю копаю. А він так жалібно: мамочко, як би я тобі хотів допомогти, не копай сама, найми когось», — розповідає мати Людмила Олексіївна.
Після нетривалої військової підготовки Руслан разом із побратимами 3-го штурмового спеціалізованого відділення вирушив боронити Україну на Донецький напрямок у с.Дружківка. Перебуваючи на службі, чоловікові стало зле, втім особливого значення ні він, ні побратими цьому не надали, адже важко на фронті усім – і морально, і фізично.
Мамо, я так не хочу помирати! Мені б Жмеринку побачити ще хоч одним оком!
«Коли він дзвонив мені, то розповідав, що сили його зовсім покидають. У нього опухли ноги, боліло серце, смикало вухо, відмовляла рука… Коли його, нарешті, госпіталізували, провели обстеження і виявили, що у нього Гепатит С. Він телефонував і казав: мамо, я так не хочу помирати, мені б Жмеринку побачити ще хоч одним оком!», — не стримуючи сльози, розповідає згорьована мама.
Лікарі робили все можливе, аби врятувати мужнього захисника, який, не зважаючи на щоденний біль, стояв на захисті України та нас із вами.
На жаль, серце 40-річного захисника, жмеринчанина Руслана Владишевського зупинилося 18 серпня. Мати просить усіх небайдужих до її горя, згадати її сина Руслана у щирій молитві …
Жмеринська міська рада в особі секретаря Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття матері Людмилі Олексіївні, брату Сергію та усім, хто знав, любив та цінував Героя. Вічна світла пам'ять!